ВСП Тальянківський агротехнічний коледж Уманського національного університету садівництва

 

Ми проти війни




Наш навчальний заклад, Тальянківський агротехнічний коледж Уманського НУС розташований практично в центрі нашої Батьківщини, в селі Тальянках Тальнівського району, Черкаської області.

 Знаковим для нас є те, що 5-6 тисяч років тому на цих землях були одні з перших поселень цивілізації названої археологами Трипільською культурою.      

Актуально і нині нагадати, що, як і наші батьки та діди, викладачі, студенти, випускники технікуму, в тяжкі роки Великої Вітчизняної війни пліч-о-пліч з російськими братами, білоруськими, молдавськими, грузинськими, іншими народами під марш «ПРОЩАННЯ СЛОВ’ЯНКИ» йшли боронити свої землі та визволяти народи Європи від німецько-фашистської чуми.

Колишній студент технікуму, генерал-майор К.М.Дерев’янко, підписував акт капітуляції Японії, що поставила крапку страшним воєнним діям середини 20 століття. Наш земляк, наймолодший 39-річний командуючий фронтом, двічі герой Радянського Союзу Іван Данилович Черняховський, загинув у боях за Кенінгсберг (нині Калінінград) в 1945 році.

А братські могили в населених пунктах та за їх межами нагадують нам що поряд з українцями на наших землях загинули і захороненні багато росіян, як і українців – на російській землі.

І в повоєнні роки випускники технікуму відроджували господарства, робили внесок у розвиток науки і культури. Значний внесок у розвиток аграрної науки в Російській Федерації зробили випускники з Тальянок – доктор наук, професор Російського державного аграрного університету ім. К.А. Тімірязева, В.В. Терент’єв, доктор наук, професор Санкт-Петербурзького державного аграрного університету Л.В.Жебровський, кандидат сільськогосподарських наук цього ж університету Г.Т. Слабінська.

Із центру України – не лише в географічному розумінні, а й серця держави, духовного осередку – ЗВЕРТАЮСЬ ДО ВСІХ кому небайдужа доля Батьківщини "Об’єднаймось разом в 200ту – річницю народження генія Т.Г. Шевченка та 360ту – річницю Переяславської ради під проводом Богдана Хмельницького". У мене особисто дуже багато друзів на сході і заході, півдні та півночі нашої держави, багато друзів мешкає в Російській Федерації, багаточисленні долі українців і росіян поєднані родинними зв’язками. Закликаю всіх: «Борімося за мир, ні краплі пролитої крові!». Нам треба боротись за чисту землю, воду, повітря для нас і майбутніх поколінь, боротись проти терористів, проти бідності, проти безробіття.

А нам, представникам навчальних закладів, представникам науки  і культури, підприємцям і державним діячам, швидше відроджувати добрі традиції попередніх поколінь, позбавлятись ганебних явищ і впроваджувати в життя наших людей найкращі Європейські і світові цінності.

Віримо в майбутнє народів України і братніх народів Росії, хочемо бачити нас рівноцінними та провідними партнерами в Європейському Союзі.

  

З надією, повагою і низьким поклоном директор коледжу  В.О.Крошка

  

Дорогі співвітчизники!

  

У цей тривожний час, коли небо над Україною потьмарюється загрозою війни, ми, викладачі, студенти і всі працівники Тальянківського аґротехнічного коледжу Уманського національного університету садівництва, занепокоєні тим, що діється в окремих реґіонах нашої країни. Нам болить доля Вітчизни.

Саме тому разом із усім українським народом ми кажемо своє одностайне «ні» знавіснілим путінським шовіністам і підступним та хижим місцевим перекинчикам-україножерам та вимагаємо: зупиніться, поки не пізно! Досить ненависти і брехні! Українці – не вороги росіян. Галичани, буковинці і волиняни, жителі Поділля і Наддніпрянщини, полтавчани і чернігівці – рідні брати кримчанам, мешканцям Харкова, Луганська, Донбасу й українського Півдня. Всі ми – єдинй народ. І нам, і вам над усе потрібні мир і спокій, стабільність і добробут. Люди повинні жити в любові і радості, а не в лютій ворожнечі й кривавих жахах братовбивства. Тож хутчіше відвернімо набік смертоносну зброю, проженімо геть зі своїх рознуртованих душ озлоблення й ожорсточення, відкрито (а не через страхітливі спецпризначенські «балаклави») подивімось одне одному в очі – і хай наші обличчя осяють усмішки взаємної довіри і приязни. Цього ми хочемо. Нам не потрібна війна. І вам, і нам треба жити, працювати, вчитися, самостійно і вільно творити свої долі і намагатися бути щасливими.

Ми різко засуджуємо всі спроби роз’єднати українців, нівелювати в нашій державі демократію, право і всенародне поривання до європейської спільноти. Саме тому ми не дозволимо нікому посягнути на суверенітет і територіальну цілісність незалежної України, і в годину небезпеки кожен із нас не залишить свою Вітчизну в біді і сміливо стане на її захист.

Єднаймося, братове! Вірмо в правду і справедливість! Гартуймо свою громадянську мужність і відвагу! Ніколи не втрачаймо надії!

І молімось за рідну землю!

Слава Україні!

___________________________________

6 березня 2014 року

Дирекція Тальянківського аґротехнічного коледжу

 Уманського національного університету садівництва,

 педагогічний та студентський клективи

____________________________________________________________________________________________________________________________

 

*

 

З Євромайданом у серці

(революційні імпресії)

*

 

 

*

 

Героям Євромайдану

*

 

 

Звитяжці! Лицарі! Вовік-віків вам слава!

Ви сильні духом. І серцями – теж!

Не банда ця, а ми з вами – держава.

Нас на облуду більше не візьмеш.

Хай ще клубочаться над нами темні хмари,

та вже лунає сполоховий дзвін!

Це всупереч катам і яничарам

вкраїнська нація підводиться з колін.

Тож хай тремтять запроданці пихаті –

хай вводять з ляку “надзвичайний стан”.

Однак, брати, їм нас не залякати!

Для них ми – вулиця”. Ми ж кажемо: “Майдан!”

За правду ми, за гідність, за свободу!

Ніхто нас подолати не зуміє!

Пощезнуть виродки.  

 А ти пребудь, народе!

Вовік-віків пребудь,  

 народе мій!

*

 

3.12.2004.

*

    

Знову сурми грають

*

 

  

*

 

Знову сурми грають

і литаври б’ють!..

На Майдан скликають –

і люди ідуть!

 

Плечем до плеча, серцем до серця

проти облуди стають до герцю –

їх не спинити, не обійти.

Ставай в їхні лави, мій друже, і ти!

 

Стискай кулаки і плечі напружуй –

хай знають ці зайди: нас не подужать.

Як твердо стоятиме брат поруч брата –

ніколи й нікому їх не здолати.

 

Тремтіть, гидомири! Тремтіть, яничари!

Вам не минути народної кари.

Люд наш терплячий, люд наш стійкий –

його не злякають гранати й кийки.

 

У небо злітають пісні за піснями:

душа веселіє, бо правда за нами!

Назад не відступимо ми ні кроку!

Мерзота ж мерзоті вилізе боком

 

і бруд захлинеться ще власним брудом…

Стискаємо лави груди у груди,

до серця серцем, плечем до плеча:

на устах наших усмішки й віра в очах!

 

Знайте, запроданці, знайте, заброди:

не нанатовпом є ми – ми є народом!

Тут кожен за друга, тут кожен за брата –

Ніколи й нікому нас не здолати!

 

Дзвінко сурми грають!

Тулумбас гуде!..

Короговки мають –

воленька гряде!

*

 

В ніч із 11 на 12 грудня 2013 року

*

 

*

 

***

* Яснооке дівча на Майдані

роздає бутерброди…

Допоки в нас є такі доньки,

ми є народом.

*

 

*

 

***

На Грушевського сплакана жінка

трима аркуш із написом «Мама»…

Навпроти – «Беркута» стінка…

Хлопці! Стою перед вами

 

і прошу: сини, не стріляйте!

За мною ж там також діти…

І вам, і їм, пам’ятайте,

не вмирати треба, а жити.

 

…Твердо стоять на чатах,

не мов Батиєва рать.

Чи зупинить їх сива мати?

Хто зна? Поки що мовчать.

*

 

***

*

 

*

Юнак кавказької крови

чита Шевченків «Кавказ».

…Воскреслий Ґевара знову

бійцям віддає наказ.

 

…Пада сніг на повіки –

кров зі скроні тече.

…Вірменин Нігоян навіки –

наш український Че!

 

…Горять поминальні свічі –

і всі мовчимо навзаєм.

…Сергію дивлячись в вічі,

ми нацією стаєм.

**

 

Повстанець

*

 

 

*

 

Змалку серце моє колисала матуся піснями.

Мене вчили любити. І ненавидіть я не вмів.

Про війну книжки повідали та сивого батька шрами...

Та однак я був добрим – ожорсточуватись не хотів.

 

А тепер я – повстанець. Сумління і чести бранець.

Добровільно шикуюсь в побратимів тісні ряди.

Міцно лави стискаю. Барикаду лаштую й шанець.

І готовий стояти до останнього проти орди.

 

Остогидла мерзота. Олжу вже терпіти несила.

І тепер я ненавистю свою лагдіну душу обпік…

Роблю крок уперед. І вже кров закипа в моїх жилах…

Я – повстанець! Ви чуєте? І тепер це, тремтіть, навік!

*

 

***

Сумніваюсь. Мордуюсь. Каюсь.

В душі вогненний аркан!..

…Мучуся і пишаюсь

тобою,

Євромайдан!

*

 

26.01.2014.

*

 

Н е б е с н а с о т н я

*

 

Пресвітлій пам’яті полеглих на Майдані Незалежности 20 лютого 2014 рок

*

  

 

*

 

Небесна сотня сміливців крокує над небокраєм…

Заплаканий Бог простягає до них долоні.

Янголи склали крила. Скорбота серця нам крає.

Навіть у двадцятилітніх срібліють скроні.

 

І вже ніколи усім нам боліти не перестане…

В квітах труна… І мати рида над сином.

«Пливе кача по Тисині…» гірко луна над Майданом –

реквієм цей повстанський слуха вся Україна.

 

Вічна героям слава. Кров недарма пролита.

Знов, попри хмари, сонце сяє над полем бою…

Скоро весна. Нам треба хліб сіять і далі жити.

Небесна сотня сміливців нас прикрива собою.

*

 

22.02.2014.

*

 

Заповітне

*

 

 

*

 

Воскресни, моя Україно!

Живою з пожарищ постань!

Нехай у минуле відлинуть

нуртовища бунтів, повстань…

 

І лють братовбивочї брани

хай більше нам душі не рве…

Не тнуть хай смертельнії рани

вкраїнськеє серце живе…

 

Нехай відгримлять хижі грози

над нами вовіки-віків.

…Та сльози, пекучії сльози

мерзнуть в очах матерів:

 

сини їхні в небо злетіли

поповнити янголів рать…

І нині, розправивши крила,

на варті Вітчизни стоять…

 

…Проститься нам? Хто теє знає?..

Не знаю напевне і я…

…Та все ж ожива, воскресає

сторононька рідна моя!

 

Брунечок вузлики в’яже

вже яблунька в моїм саду…

…Ми разом здолали цю вражу

злую й неситу орду!..

 

Хай Юди сміються на кутні

й досада-гризота їх ссе…

Вкраїну мою у майбутнє

Бог на долонях несе!..

*

 

23.02.2014.

*

Сергій ТИХОЛОЗ, учитель,

с. Тальянки, Тальнівський район,

Черкащина

 

 

 




Создан 24 апр 2014



 
Besucherzahler russian woman
счетчик посещений
адміністратор Пашковський Ю.В.